Індивідуальна програма реабілітації та реабілітаційна карта. Актуальні зміни
Останнім часом питання щодо реабілітації осіб з інвалідністю почали займати лідеруючі позиції серед питань, з яким люди звертаються до правників. Це зумовлено змінами у законодавстві з одного боку і з дифіцитом роз’яснювальних заходів з боку Державних інституцій з іншого. Доступність до реабілітаційної допомоги прямо впливає на якість життя людини, яка стикається з порушеннями здоров’я і з реалізацією своїх прав в подальшому.
Одже, спробуємо знайти відповіді на питання, пов’язані з таким документом, як «Індивідуальна програма реабілітації».
Які відбулися на законодавчому рівні зміни, що призвели до підвищеної уваги до питання реабілітації?
У 2020 році було прийнято Закон України «Про реабілітацію в сфері охорони здоров’я». Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров’я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі.
А хто ж відноситься до цільової групи, на яку розрахована дія закону?
Особа з обмеженнями повсякденного функціонування – це особа, яка внаслідок стану здоров’я або старіння втратила або може втратити здатність до участі у заняттєвій активності у спосіб і межах, звичайних для неї.
Тобто цей закон вводить нове поняття і нового суб’єкта до правовідносин у сфері охорони здоров’я. Як випливає з визначення, до таких осіб належать хворі, травмовані, люди похилого віку, які мають обмеження своєї звичайної життєдіяльності.
А що таке реабілітація за цим законом?
Реабілітація – це комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров’я або старіння у взаємодії з її середовищем.
Яким є цей комплекс заходів і якою є система реабілітації детально розкривається в законі «Про реабілітацію в сфері охорони здоров’я», який став базою нового підходу до поновлення втрачених можливостей людини, стан здоров’я якої погіршився.
Що таке стан здоров’я?
Стан здоров’я – це загальний показник для хвороб (гострих і хронічних), розладів, пошкоджень або травм. Стан здоров’я також може охоплювати інші обставини, у тому числі вагітність, старіння, стрес, вроджена аномалія або генетична схильність. Стани здоров’я кодуються згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я.
Таким чином процес реабілітації є комплексом заходів, які спрямовані на подолання негативних факторів, що призвели до погіршення стану здоров’я.
Які відмінності у Законах України «Про реабілітацію в сфері охорони здоров’я» та «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» в контексті планування реабілітаційних заходів?
Слід акцентувати, що Закон України «Про реабілітацію в сфері охорони здоров’я»регламентує порядок організації реабілітаційного процесу для людей, стан здоров’я яких погіршився, а інвалідність ще не встановлена. Після процесу лікування починається стадія поновлення функціонування до можливого найефективнішого рівня, із забезпеченням індивідуального підходу та залученням до процесу реабілітації різних фахівців, об’єднаних в мультидисціплінарну команду, яка безпосередньо забезпечує виконання комплексу реабілітаційних заходів.
Важливим є втілення індивідуального підходу через індивідуальний реабілітаційний план.
- Публікація підготовлена у рамках проєкту «Сприяння правам жінок та дівчат з інвалідністю шляхом посилення їх участі та лідерства в громадах»м за підтримки UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні, Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги.
- WPHF – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва.
Що таке індивідуальний реабілітаційний план?
Індивідуальний реабілітаційний план – це документ, розроблений мультидисциплінарною реабілітаційною командою на підставі результатів реабілітаційного обстеження особи з обмеженнями повсякденного функціонування (або такої, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування), що визначає мету та завдання реабілітації та комплекс заходів, необхідних для їх досягнення.
Індивідуальний реабілітаційний план розробляється та узгоджується мультидисциплінарною реабілітаційною командою після проведення реабілітаційного обстеження особи кожним членом мультидисциплінарної реабілітаційної команди та з урахуванням наявних порушень, обмежень повсякденного функціонування та потреб особи та затверджується на загальних зборах команди лікарем фізичної та реабілітаційної медицини.
Індивідуальний реабілітаційний план складається з урахуванням результатів реабілітаційного обстеження, реабілітаційного періоду, визначення реабілітаційного прогнозу та місця (місць) проведення реабілітаційних заходів.
Що включає в себе індивідуальний реабілітаційний план?
Індивідуальний реабілітаційний план має містити загальні мету та завдання реабілітації з визначенням орієнтовних термінів їх досягнення, визначення переліку необхідних реабілітаційних заходів, кількісних потреб у фахівцях з реабілітації, потреб у реабілітаційному та іншому обладнанні, можливих потреб у продовженні надання реабілітаційної допомоги в іншому реабілітаційному закладі, відділенні, підрозділі відповідно до рівня функціональних обмежень, можливостей, побажань, очікувань, прагнень особи, яка потребує реабілітації. Після затвердження індивідуального реабілітаційного плану кожен фахівець з реабілітації в рамках своїх професійних компетентностей за результатами реабілітаційного обстеження самостійно складає власну програму терапії, реалізує та оцінює її ефективність.
Індивідуальний реабілітаційний план складається мультидисциплінарною реабілітаційною командою на підставі Державного типового плану реабілітації.
Зміни до індивідуального реабілітаційного плану затверджуються лікарем фізичної та реабілітаційної медицини після проведення повторного реабілітаційного обстеження членами мультидисциплінарної реабілітаційної команди.
Індивідуальний реабілітаційний план та внесені до нього зміни мають бути погоджені особою з обмеженнями повсякденного функціонування або її законним представником.
Положення про індивідуальний реабілітаційний план, порядок його фінансування та реалізації затверджуються Кабінетом Міністрів України.
А що ж таке Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю?
До осіб з інвалідністю законодавець відносить повнолітніх осіб зі стійким обмеженням життєдіяльності, яким в порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
Як випливає із змісту цього визначення, фахівцями має бути визначено стійкість обмеження життєдіяльності людини, після чого проводиться медико-соціальна експертиза.
Що таке Медико-соціальна експертиза?
Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я.
Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.
Чи є різниця в понятті «реабілітація»?
Реабілітація осіб з інвалідністю – це система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання соціальної та матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство, а також забезпечення осіб з інвалідністю допоміжними засобами реабілітації і медичними виробами.
Як вбачається, це визначення реабілітації у Законі України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» є більш деталізованим, містить мету реабілітації і її види.
Яке значення має індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю?
Індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.
Державна типова програма реабілітації осіб з інвалідністю встановлює гарантований державою перелік послуг з реабілітації у сфері охорони здоров’я (узгоджених із Державним типовим планом реабілітації), психолого-педагогічної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, побутової і соціальної реабілітації, допоміжних засобів реабілітації, медичних виробів (медичних виробів), які надаються особі з інвалідністю, дитині з інвалідністю з урахуванням фактичних потреб, залежно від результатів реабілітаційного обстеження безоплатно або на пільгових умовах.
Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю розробляється на основі індивідуального реабілітаційного плану відповідно до Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю медико-соціальною експертною комісією, для дітей з інвалідністю - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я з обов’язковим залученням особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю або її законного представника та має бути погоджена особою з інвалідністю, дитиною з інвалідністю або її законним представником. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені стосовно особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров’я - стосовно дітей з інвалідністю), місцеві державні адміністрації, служба зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.
Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації осіб з інвалідністю.
Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними закладами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Особа з інвалідністю (законний представник дитини з інвалідністю) має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передбачених її індивідуальною програмою реабілітації, або від усієї програми в цілому. Особа з інвалідністю (законний представник недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю) зобов’язана брати участь у виборі та погоджувати призначення конкретних допоміжних засобів реабілітації, медичних виробів, реабілітаційних послуг і санаторно-курортного лікування тощо в межах її індивідуальної програми реабілітації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, порядок її фінансування та реалізації затверджується Кабінетом Міністрів України.
Одже, індивідуальний реабілітаційний план складається фахівцями мультидисціплінарної команди і є основою для складання індивідуальної програми реабілітації, яка складається фахівцями Медико-соціальної експертної комісії при встановленні інвалідності. Вживаний народно-побутовий термін - «реабілітаційна карта» є помилковим.
Відповідаючи на викладені запитання використано посилання на такі нормативно-правові акти:
Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» N 1053-IX від 03.12.2020 року
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1053-20#Text
Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» N 2961-IV від 06.10.2005 року
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#Text
Олег Лепетюк (юрист)
Про WPHF
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудови міцного миру. WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 500 місцевих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізують гуманітарну діяльність у 28 країнах світу, які постраждали від кризи.
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.
