В будь якій життєвій ситуації треба вміти бути щасливою!

Історії жінок, які подолали рак

З чого почати мою історію...Але не очікуйте, що вона буде сумною.

Усі історії про хворобу починаються з моменту, коли людина почула діагноз... Його ще називають «страшним». Буду нещирою, якщо скажу, що я не відчула страху. Відчула, але всіма силами намагалася опанувати себе. Я знала, що страх річ досить погана.

Страх охоплює людину у лещата, прагне позбавити сил на супротив. Я взяла себе в руки. Я сказала - рак, я тебе не боюсь, я тебе не сприймаю, я буду жити, я подолаю усі випробування, я зможу! Я була впевнена, якщо я буду спокійно долати цю проблему, то і всі навкруги, мої рідні, друзі, колеги не будуть дивитися на мене сумними, збентеженими очима, в яких читаються сумні речі....

Отже, почувши діагноз я ... пішла гуляти нашим чудовим старовинним містом Чернівці. Я милувалася його архітектурою, зустрічала знайомих людей, посміхалась їм, милувалась милими дрібничками...

А потім зайшла в крамничку, там на мене чекала яскрава помаранчева спідничка, весела футболочка з яскравою пташкою і дивний помаранчевий капелюшок. Хотілось яскравості, наче самі кольори мене підтримували, перекривали внутрішній сум. Цей день став яскравим і додав мені впевненості, віри, оптимізму. Я вирішила ігнорувати вплив хвороби на моє життя, сприймати її як тимчасове явище. Я психологічно була готова пройти цей шлях. Є такий вислів, що все в житті стається так, як має статися і що все буде добре.

Далі були пошуки та певний розпач. Я вперше почула - «ШУКАЙТЕ СВОГО ЛІКАРЯ», одразу і не зрозуміла зміст цих слів.

В такі часи люди особливо звертаються до Бога. Просила і я – Боже, покажи мені шлях, приведи мене до Лікаря! І за 1000 км від домівки я знайшла надзвичайно чуйного, професійного Лікаря! «Все буде добре, приїжджайте» - сказав він мені по телефону. Я йому повірила і поїхала на лікування із Заходу на Схід, через усю країну.

В цей же час у Чернівцях під моїм керівництвом впроваджується інклюзивний проєкт «Світ очима дітей», учасниками якого були діти з інвалідністю. І я, маневруючи між хіміотерапіями та операцією, продовжувала працювати. Було дивно, фантастично, я навіть не розумію до тепер, як так мені вдавалося. Кажуть, що і перуку ніхто не помітив. Це були самі найкращі для мене Ліки – щасливі очі дітей та їхніх батьків! Я дійсно не відчувала туги та болю у цей важкий час, а навіть була Щаслива!

Я зрозуміла, що в будь якій життєвій ситуації треба вміти бути Щасливою!

Надзвичайно важливою в цей час для мене була підтримка моєї родини, найрідніших мені людей. Я вдячна своєму Лікарю, всім медикам, хто мене лікував. Я вдячна всім друзям, колегам, партнерам за моральну, психологічну підтримку, за щирі Молитви! Дивні відбувались речі! Господь дарував мені радість спілкування, знайомства з цікавими Людьми. Я стала експерткою Міжнародного літературного конкурсу «Коронація Слова».

Ліками стали написання нових віршів, участь у поетичних конкурсах, заняття живописом, створення нових інклюзивних проєктів для дітей та жінок з онкоінвалідністю, участь у громадських заходах і Форумі ВГООІ «Разом проти раку».

Я в той час, попри фізичний і психологічний біль, відчувала себе щасливою! Я живу! Я здорова! Я потрібна! Я спроможна робити багато добрих гарних справ!

Головними моїми ліками, моєю підтримкою була і є моя Родина, мої маленькі хлопчики – онуки, які народилися в цьому ж році - дарунок Долі, вони дали мені ще більшу Віру в перемогу, в повне зцілення, сенс Життя, адже я їм потрібна!

Я бажаю кожній жінці почути – ВИ ЗДОРОВІ! ЖИТИ з Вірою в Життя!
Я буду жити, радіти і творити!
Я буду Сонечко стрічати день у день!
Я буду спів пташиний ніжний чути!
І довго бавити дітей моїх дітей!
ЧАС , ТЕРПІННЯ, ВІРА!

Лідія Анциперова, Голова представництва “Жінки за Життя!» ВГООІ «Разом проти раку» у Чернівецькій області

м. Чернівці, Україна
11 липня 2022 року

Онлайн конференції←Shift

Раку боятись не можнаShift→

Завжди жінка 1(20) '2023

Завжди жінка 1(19) '2022